foto1
foto1
foto1
foto1
foto1
Шановні колеги, дорогі учні! Вітаю вас на сайті справжніх фанатів географічної науки! Запрошую у захоплюючу подорож по сайту. Візьміть із собою дюжину найкращих і повновагих емоцій. Ретельно відберіть тільки ті, що позбавлені розчарувань, наповнені радістю та передчуттям нових вражень, відкривайте для себе нове і цікаве. Оксана Миколаївна

Зразок виступу на конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів- членів МАН України.

Кривенок Тетяна, секція "Геологія", призер конкурсу-захисту (3 місце).

м. Київ, 2010 рік

Тема роботи: Рекультиваційні можливості Архангельського карєру

У межах сучасної території України значне місце посідають техногенні ландшафти. Серед цих ландшафтів найбільш значні зміни спостерігаються у межах територій де видобуток корисних копалин ведеться відкритим способом, що призводить до формування штучних, негативних форм рельєфу – кар’єрів. До таки форм відноситься Архангельський вапняковий кар’єр, що знаходиться на території Високопільського району Херсонської області.

Майже завжди функціонування кар’єрів супроводжується негативним впливом на довкілля. Це викликає невдоволення громадян, що проживають на прилеглих територіях. Саме тому рекультивація ландшафтів виробки корисних копалин є дуже важливою і це визначає актуальність дослідження.

Мета: проаналізувати сучасний стан та шляхи оптимізації Архангельської ділянки Старосільського родовища вапняків.

Дослідницькі завдання :

1) проаналізувати природні особливості досліджуваної території;

2) проаналізувати геологічні умови Високопільського району Херсонської області;

3)скласти комплексну характеристику Архангельського кар'єру на основі статистичних та краєзнавчих матеріалів;

4) дослідити сучасний стан та перспективи подальшого використання розвіданих площ вапняків;

5) проаналізувати шляхи  рекультивації порушених земель.

Вибір регіону дослідження обрано з урахуванням малодослідженості території. Дослідження кар’єрно – відвальних комплексів набуває особливого значення у зв’язку з посиленням техногенного навантаження на геосферу Землі.

Об'єкт дослідження: Архангельський кар'єр.

Предмет дослідження: наслідки виробки корисних копалин та аналіз рекультивації порушених земель.

В основу роботи було покладено польові дослідження 2007 – 2009 років, залучено матеріали районного відділу статистики та сільгоспуправління, краєзнавчі матеріали.

Крім польових досліджень, були використані інші підходи та методи: бібліографічний, системний, історичний, статистичний, архівний.

Кар'єрно-відвальний комплекс Архангельської ділянки Старосільського родовища вапняків - зразок глибокої дії людини на ландшафтну сферу Землі. Тут відбувається повна трансформація природних компонентів. Відкритий спосіб добування вапняків призводить до істотного погіршення екологічної ситуації на території району. Техногенне руйнування ґрунтового покриву зменшує площі орних земель. Саме тому питання, що стосуються рекультивації порушених земель є дуже важливими.

Законодавство завжди передбачало необхідність включення рекультивації земель у будь-який проект, пов’язаний із техногенним порушенням ґрунтового покриву, а вартості рекультивації — у собівартість продукції. Проектом використання Архангельського кар’єру передбачено початок рекультивації порушених земель після повної виробки запасів вапняку у межах відводу. За даними 1994 року це повинно було розпочинатися ще наприкінці 2004 року, але кар’єр продовжує функціонувати, а рекультивація не проводиться. У роботі пропонуються шляхи оптимізації природокористування на порушених землях.

Наукова новизна одержаних результатів :

-    розглянуто кар’єр о відвальні комплекси на регіональному рівні;

-    складено комплексну характеристику Архангельського кар’єру;

-    вперше запропоновано для досліджуваної території різні способи рекультивації порушених у наслідок видобутку вапняків земель.

В межах Архангельського кар’єру сформувався особливий тип ландшафту - кар'єрно-відвальний. За роки експлуатації виник своєрідний антропогенний комплекс — кар'єр з відвалами внутрішніми та зовнішніми.

Як виявив аналіз результатів екологічного моніторингу р. Інгулець, внаслідок збільшення техногенного навантаження на гідросферу відбувався розвиток кількох десятків локальних осередків забруднення підземних вод і стійке зростання мінералізації води (за останні 5 років від 1,5—2,0 г/л до 1,5— 3,0 г/л і більше). Води з мінералізацією вище за 2,5 г/л непридатна не тільки для використання

Гідроізоляція днищ і бортів кар’єрних споруд відсутня накопичувачі розташовуються у балках долини р. Інгулець. Завдяки чому відбувається забруднення води фенолами, нітратами, нафтопродуктами, ціанідами й іншими токсичними елементами.

Діяльність підприємства призводить до масштабного забруднення атмосферного повітря викидами виробництва. Результати діяльності кар’єру  непокоять жителів прилеглих територій її видно як на вкрапленнях брудного пилу на городині, дорогах на які осідає пил.

В 1994 році Бериславський завод будівельних матеріалів рекультивував Архангельській селищній раді 2,5 га землі, раніше порушених гірськими роботами, але за останні роки при зростанні видобутку, рекультивація порушених земель не відбувається.

У ході вивчення досвіду рекультивації порушених земель у наслідок гірського виробітку було встановлено, що на території кар’єру можливою є біологічна рекультивація.

Відповідно до виду господарського використання ми спробували виділити рекультивовані типи місцевості кар'єрно-відвального типу ландшафту в межах досліджуваної території.

У ході рекультивації порушених земель району доцільним є створення на відвалах пасовищ з посівами трав. За своєю продуктивністю вони не тільки не поступатимуться, а навіть і перевершуватимуть природні угіддя. Можна здійснювати лісову рекультивацію. Для посадок варто використовувати місцеві породи: граб, клен, бук, акація, а потім можна висаджувати господарськоцінні породи дерев.

Можна створювати польові рекультивовані місцевості. Рекультивація відвалів під ріллю одна з найдорожчих.

Створювати рекультивований озерно-парковий тип місцевості не є раціональним, через високий рівень ґрунтових вод в пониззі

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що було всебічно проаналізовано особливості кар’єрно – відвальних комплексів в місцях розробки вапняків та запропоновані різні способи рекультивації порушених земель з урахуванням особливостей природних умов півдня.

Матеріали дослідження можна використовувати у навчально – виховному процесі: на уроках географії під час вивчення тем «Охорона унікальних форм рельєфу» у 6 класі та « Корисні копалини України та своєї області» у 8 класі. У позашкільній діяльності (на заняттях гуртів, під час екскурсій).

Матеріали опрелюднено на сторінках газети «Високе поле» та на засіданні Архангельської селищної ради. Робота стала володарем гран–прі ІІІ Всеукраїнського конкурсу на кращу науково – популярну та публіцистичну статтю ім. П. Вороного.

Як вчитись правильно?

Що красиво? Те, що естетично в своїх елементах,

що складається з естетичних ліній, барв, звуків, викликає асоціації насолоди і т.д. Що велично? Те, що надає нашій нервовій системі гармонійного ритму, що спонукає нас до активного життя. Що естетично? Все, що дає нам найбільше сприймань на одиницю затраченої енергії.

А.В. Луначарський

Одним із методів виховання є вміння працювати в найнесприятливіших умовах. А. П. Чєхов, наприклад, часто писав свої новели, будучи в гостях, на балу, і виходило це в нього непогано.
Що треба знати, щоб досягти успіху?

- Розвивай у собі спостережливість, намагайся у буденному, звичайному побачити щось нове, незвичайне.
- Ніколи не дозволяй собі працювати неуважно. Навіть коли ти слухаєш відповідь товариша на уроці, де йдеться про добре відомий матеріал, намагайся робити помітки про зміст, про структуру відповіді, культуру І мови, щоб потім зміг
дати глибокий аналіз почутому. Цим ти допоможеш своєму товаришеві і будеш розвивати аналітичні здібності свого мислення.
Запам'ятай: увага - це, за словами К. Д. Ушинського, єдині ворота, через які все входить у нашу свідомість.
Щоб краще запам'ятати той чи інший матеріал, треба знати, в якому порядку краще готувати уроки: якщо ти «легко входиш в роботу», але швидко стомлюєшся, то починай з важких для тебе предметів; якщо ти багато часу витрачаєш на «розкачку», то приступай спершу до найцікавіших для тебе предметів. Дехто з старшокласників вчить предмети так: легкий - важкий, легкий - важкий. Перевір себе і визнач цей порядок для себе.
Існують різні способи освоєння матеріалу: частковий, коли матеріал засвоюється частинами; цілісний, коли читається і засвоюється одразу весь матеріал; комбінований, що складається із часткового і цілісного. Перший спосіб менш продуктивний, другий - продуктивний при освоєнні невеликого і однакового за трудністю матеріалу. Третій - найбільш продуктивний при вивченні великого матеріалу різної трудності.
Запам'ятовування матеріалу може бути логічним, механічним і з допомогою мнемоніки. Деякі спеціалісти твердять, що логічне запам'ятовування в 25 разів продуктивніше від механічного.
У психології відома така схема плану логічного запам'ятовування матеріалу:

а) розуміння смислу матеріалу, який треба запам'ятати;
б) аналіз того, що треба запам'ятати;
в) визначення головних думок;
г) узагальнення;
д) запам'ятовування узагальненого матеріалу.
Саме тому при освоєнні матеріалу слід:
- прочитати весь матеріал;
- проаналізувати прочитане, виділити важкі місця, розбити на логічні частини, якщо матеріал великий, а в разі необхідності скласти план, схеми, зарисовки;
- читати і запам'ятовувати частинами, особливо звертаючи увагу на важкі місця і серединні частини, які запам'ятовуються важче;
- прочитати весь текст в цілому;
- переказати прочитане - подумки або вголос;
- при вивченні матеріалу необхідно вдаватися до порівнянь, підбирати власні факти і т. д.;
- не варто штучно затримувати себе під час заучування: чим швидше людина перейде до переказу в думках, тим краще. Причому це відтворення у думках завченого матеріалу найкраще робити за структурним планом, який склався у твоєму уявленні: тоді в пам'яті відкладається система знань, а не тільки окремі факти:
- слід пам'ятати, що першою умовою стійкого запам'ятовування є глибоке розуміння матеріалу. Проте назви, дати, іноземні слова тощо доводиться заучувати механічно, багаторазово повторюючи їх;
- при механічному заучуванні намагайся розмістити матеріал в якомусь певному порядку (за алфавітом, за схожістю чи іншими ознаками) або придумати якийсь свій метод. Наприклад, один учень добре запам'ятав дати, коли зіставив:
«М Горький народився 1868 року, В. Маяковгький на 25 років пізніше, М. Шолохов в рік першої російської революції, а М. Островський на рік раніше».
Система знань з того чи іншого предмета стає глибокою і стійкою завдяки правильно організованому повторенню, тому з самого початку навчального року.
оегулярно повторюй раніше пройдене. Для цього слід час від часу переглядати пройдений матеріал, відповідати на запитання, поставлені в підручнику наприкінці теми. Це й буде так зване роззосереджене повторення, яке дає гарні наслідки. Наприклад, при дворазовому повторенні протягом трьох днів матеріал запам'ято¬вується краще, ніж коли його повторювати шість раз підряд.
Щоб розвивати розумові здібності, необхідно постійно удосконалювати пам'ять.
1. Допитливість і цікавість розвиваються краще' тоді, коли людина завжди ставить перед собою запитання: «Чому?», «Навіщо?».
2. Глибина розуму - вміння виділити головне в кожному явищі, в кожному завданні. Ця риса розвивається тоді, коли людина вміє розкласти явище об'єкт на головні і другорядні частини.
3. Гнучкість розуму - вміння включати знайомий предмет, образ, явище в нові сполучення - розвивається тим краще, чим частіше людина застосовує наявні знання до вирішення проблем.
4. Логічність розуму - послідовність у вирішенні завдань - розвивається успішно тоді, коли людина намагається враховувати всі деталі, аналізує і синтезує явища, які вона розглядає.
5. Доказовість і критичність розвиваються тоді, коли людина прагне відбирати з наявних знань ті, котрі максимально підтверджують правильність його суджень і висновків, піддає сумніву ті чи інші положення.
Для розвитку розумових здібностей, творчого мислення велике значення мають спільні обговорення книжок, статей, дискусії з того чи іншого питання. Тому завжди слід брати активну участь у всіх диспутах, дискусіях, обговореннях.

Будь-яка суперечка, будь-яке обговорення мають відбуватися за певними правилами:
- уважно вислухай будь-яке висловлювання і уточни неясне положення того, хто говорить;
- порівняй почуте з уже виробленою власною думкою і думками інших товаришів;
- спробуй спростувати наявні точки зору чи окремі положення і підтвердити це своїми фактами;
- висувай свою точку зору і вмотивуй її;
- дотримуйся максимальної поваги і тактовності по відношенню до всіх учасників дискусії, обговорення;
- чітко висловлюй свої думки, не допускай безпідставних тверджень.
Давно відомо, що здібності людини розвиваються в діяльності. Академік В. П. Обручев порівнював здібності з м'язами, які розвиваються тільки в процесі тренувань.
Запам'ятай слова великого педагога Я. А. Комєменського:


«Вважай марно прожитим той день або той час, в який ти не засвоїв нічого нового і нічого не додав до своєї освіти».

Що означає займатись самоосвітою?

childrenЦе не тільки бродити просторами Інтернету, а й читати книги і статті, які попадуть самопливом до рук.

Розберемо, як правильно це робити.
Слід вибирати те, що тебе найбільше цікавить. У багатьох книжках, статтях вказуються додаткові джерела.
Запиши чи запам'ятай їх і починай поглиблювати знання з даного питання.
Крім того, твої старші товариші можуть порадити, з чого треба починати вивчення тієї чи іншої проблеми.
Твій друг - книжка

    До твоїх послуг у кожній бібліотеці є каталоги, які допоможуть правильно зорієнтуватися у виборі книжок чи статей. Вибравши книжку, спершу вдумайся в її назву, прочитай передмову (вступ), уважно вивчи зміст. Погортай книжку, і ти матимеш загальне уявлення про неї, про питання, які в ній порушено.
    Завжди намагайся усвідомити те, про що читаєш. Не пропускай незрозумілих слів чи фраз, неодмінно звернися до словника, довідника.
    Буває, що в книзі чи статті не все одразу можеш зрозуміти. Вчитайся ще і ще раз, доки остаточно не розберешся в думках автора.
    Звикни читати з олівцем в руках. Якщо книжка твоя власна, відзначай на полях місця, які, на твій погляд, найцінніші. Якщо книжка не твоя, роби виписки на окремому аркуші паперу або в зошиті.
    Вибирай з прочитаного найголовніше. Запам'ятовуй яскраві факти і приклади.
    Порівнюй прочитане з відомими тобі фактами з цього питання, давай свою оцінку.
    Учись читати швидко, не вимовляючи слів у думці, охоплюючи поглядом цілі фрази, речення.
    Коли закінчиш читати, не поспішай одразу відкладати прочитане. Посидиь і подумай, спробуй визначити найголовніше.

Щоб прочитана книжка чи стаття лишилися твоїми добрими друзями і помічниками на довгий час, неодмінно занотуй у блокноті прізвище та ініціали автора, назву книжки, видавництво, місце і рік видання. Бажано також записати короткі відомості про автора і основні питання, порушені в даній книжці. Після цього слід записати:
цитати — дослівні виписки, уривки, в яких коротко і чітко висловлено певну думку;
тези — основний зміст прочитаного, виділивши найважливіші думки;
конспект — короткий послідовний виклад основного змісту з фактами, цитатами;
план — перелік основних думок, схожий на розширений зміст прочитаної книжки;
анотацію - дуже короткий виклад основних положень книжки.

Так, наприклад, прочитавши книжку І. Тужиліна «Світ навколо тебе», Галя С. виписала цитати, серед яких був такий вислів: «В будь-якій галузі людського знання втілено безодню поезії» (К. Паустовський, стор. 253). А потім вона законспектувала місця із розділу «До ста літ — це мало!»: «Факти свідчать, що людина може жити понад 100 років: англієць Джон Торнер прожив 103 роки, туркеня Уссек Ніні—169 років; в Азербайджані жив Шарлі Баба Муслімов 1805 року народження...За 70 років організм людини споживає понад 60 тисяч літрів води, близько 11 тисяч кілограмів вуглеводів, 2,5 тонн білків і жирів, більше 500 кілограмів солі».У записах про цю книжку є і тези: «Незважаючи на те, що кількість населення весь час зростає, людству не загрожує вимирання. ».У кінці записів про книжку читаємо: «Книжка цінна. Як багато я ще не знала. Тепер краще уявляю, що таке життя в широкому значенні цього слова».Записи про книжки бажано робити в загальних зошитах або нотатниках, щоб їх можна було довше зберігати.Записувати треба чітко, акуратно з однієї сторони аркуша.Багато цінної науково-технічної та іншої інформації подають журнали і газети, радіо і телепередачі, лекції і бесіди. Довговічність же цієї інформації обмежена: загубилась газета чи журнал — потрібну статтю вже важко знайти, а інколи і неможливо.Щоб і ця поточна інформація давала необхідну користь, слід постійно збирати цікаві статті, записи і підшивати їх у папки. Таких папок може бути багато — відповідно до кількості проблем, які цікавлять людину.

А для початку можна завести три такі папки:
а) Моя улюблена наука.
б) Новинки техніки, літератури, мистецтва.
в) У світі цікавих фактів.

Успіхів та всього кращого....

Як слухати і записувати лекцію!

Це питання цікавить не тільки старшокласників та студентів, а й дорослих людей, котрі свого часу не оволоділи цим мистецтвом.

Часто на запитання, чи сподобалася лекція, можна почути: «Лекція дуже цікава!» А коли через п'ять-шість днів ви спитаєте у цих же слухачів про зміст цікавої лекції, то здебільшого почуєте всього три-чотири яскраві факти і таку фразу: «Ну, взагалі цікава лекція!» Вся біда в тому, що ці слухачі пасивно сприймали те, про що говорив лектор, були в полоні тільки самих емоцій.

Лекція - важливе джерело інформації

Адже в них, як правило, подаються свіжіші факти, які не завжди знайдеш в літературі.

Значно глибше сприймається лекція, коли слухач записує її, а потім опрацьовує. Тоді слухачі, як правило, за двадцять-тридцять хвилин можуть відтворити всі основні положення, висловлені лектором.
Щоб кожна лекція, бесіда максимально збагачували тебе новими знаннями, треба:

  1. перед початком лекції, бесіди чітко осмислити їх назву і поставити перед
  2. собою мету:
  3. якнайглибше зрозуміти все те, про що йтиметься на лекції чи бесіді;
  4. уважно слухаючи лекцію, неодмінно записувати основні думки автора. В даному разі об'єднуються дії слухової, моторної і зорової пам'яті, що допомагає значно глибше засвоїти основні положення лекції. Недарма у народі кажуть: «Найблідіше чорнило краще від будь-якої пам'яті»;
  5. записувати треба основні положення, найяскравіші факти, висновки, формули, схеми тощо;
  6. запис лекції, як і нотатки про книжки, статті, треба робити з однієї сторони аркуша;
  7. після закінчення лекції слід з'ясувати всі питання, які виникли, уточнити факти, назви тощо. Тому, записуючи лекцію, на чистій стороні аркуша треба ставити знаки запитання проти тих місць, які необхідно уточнити;
  8. Привчити себе після слів, записаних скорочено, лишати вільне місце, для того, щоб опрацьовуючи лекцію, можна було іх дописати;
  9. у найближчі дні лекцію треба опрацювати: дописати скорочені словах ставити допущені описки, розставити розділові знаки, виправити стиль за джерелами, вказаними лектором, доповнити запис фактами чи необхідною інформацією, записавши їх на чистій зворотній стороні аркуша;
  10. заключним етапом опрацювання має бути виділення найважливіших моментів зробленому записі.

Записна книжка - другий людський мозок

І це справді так. Частенько у тролейбусі я зустрічаю знайомих учнів-дев'ятикласників. Дівчина, стоячи десь у куточку, читає свою записну книжку. А юнак, що сидить трохи далі, дивиться то у вікно, то на пасажирів, що голосно розмовляють. І так 18 хвилин - всю дорогу від дому до школи; вона використовує час корисно, а він марнує його.
Або такий випадок. Написала текст на листівці і почала шукати листа подруги, щоб уточнити адресу. Вона кілька разів питала про листа маму й тата, звинувачувала десятирічного брата, що той нібито вкрав листа. В сім'і спалахнула сварка, тільки на 27 хвилині дівчина знайшла листа в книзі, яку вона читала ще під час літніх канікул. 26 нервозних хвилин для всієї сім'ї, безпідставні звинувачення хлопчика, почуття сорому через несправедливість...
А щоб переписати адресу в записну книжку, треба було витратити всього одну хвилину,
А скільки часу ми інколи витрачаємо, щоб вияснити номер незаписаного забутого телефону! Як часто ми запізнюємося або приходимо раніше на 20 - 30 хвилин до поїзда чи автобуса, не пам'ятаючи точно розкладу! Врешті, як часто гаємо час «просто так», очікуючи «чого-небудь», не маючи можливості зайнятись
корисним ділом!
А щоб цього не було, варто завести нотатничок, куди слід записувати:

  1. адреси і номери телефонів;
  2. розклади, графіки;
  3. найважливіші правила, формули, положення;
  4. цитати, котрі хочеш запам'ятати;
  5. невідкладні справи, заплановані на місяць, тиждень, день тощо.

Є багато раціональних заходів, які дають високі наслідки розумової праці при найменших затратах людської енергії і часу.
Ось десятикласниця Женя С., відкривши підручник «Суспільствознавство» швидко читає матеріал, радіючи, що він такий простий, доступний; раз прочитала, вирішила, що для неї все зрозуміло, і взялася виконувати інше завдання, наступного дня з суспільствознавства вона дістала трійку. «Я ж вчила, я ж знала»,— дивувалася дівчина. А невдача спіткала Женю тому, що вона не вміла користуватися раціональними методами заучування.
Дев'ятикласниця Валя Т. якось поскаржилася, що дві години вчила вірш напам'ять, але так і не змогла його вивчити.
В чому причина?

Виявилося, що протягом цих двох годин Валя часто відвертала свою увагу: приміряла куплене плаття, кілька разів підходила до дзеркала, щоб причесатися, дзвонила подрузі по телефону.
Деякі старшокласники починають навіть сумніватися у власних здібностях, коли у них не виходить та чи інша важка задача. І все це не тільки через те, що вони не вміють застосовувати знання на практиці, зосереджено працювати, а й тому що не зиають, як виконати завдання, яким способом краще розв'язувати задачу.
Виробити в собі вміння правильно вчитися дуже важливо.
У виробленні цих вмінь і навичок насамперед приділяй увагу увазі!
Беручись до будь-якої роботи, пам'ятай:
- Всю увагу треба зосередити на справі, яку маєш виконувати.
- Якщо ти не можеш тривалий час зосереджено працювати, працюй спершу з перервами через двадцять-тридцять хвилин, потім через тридцять-сорок хвилин і т. д.

Починаючи правильно кожен день ти повільно йдеш до вершини успіху!

Як організувати свій день школяреві?

Ще в чотирнадцять років О. Ю. Шмідт склав програму своїх наступних дій, щоб виконати її, потрібно було б понад 150 років. Але завдяки чіткому плануванню і раціональному використанню кожної хвилини, він її перевиконав у два з половиною рази.

Ось один маленький приклад. Досить невчасно готувати домашнє завдання (відразу після приходу зі школи і обіду, без належної одно- півторагодинної прогулянки або праці на повітрі), як на ці заняття йтиме вдвічі більше часу.

В усякій праці, особливо розумовій, має бути певний порядок.

Для забезпечення такого порядку почни з обладнання свого робочого куточка чи кімнати:

- постав стіл і стілець відповідно до свого зросту так, щоб світло падало з лівого боку;

- розташуй на етажерці чи в шафі книжки в певному порядку;
- обладнай «Куточок школяра»;
- не тримай у своїй кімнаті чи робочому куточку нічого зайвого.
Привчи себе планувати справи на рік, місяць, тиждень, день.
Спершу підрахуй свій вільний час. Припустімо, ти витрачаєш на сон, самообслуговування і їжу десять годин иа добу, на навчання і громадську роботу — сім з половиною годин; на самопідготовку — три з половиною години. Це все — час необхідний. Три години на добу (а в неділю більше) будуть часом вільним Отже, на тиждень ти маєш 30—32 години вільного часу, протягом місяця приблизно 120— 130 годин, а за рік понад 2000 годин (враховуючи канікули).
Склади чіткий план використання цих годин: скільки часу відведеш заняттям улюбленою справою, опортом, читанню тощо. Розподіли ці заняття по місяцях, тижнях, днях, врахувавши при цьому, що різні дні, тижні і місяці можна використовувати по-різному.
Планувати роботу на тиждень найкраще в неділю ввечері, коли ти готуєшся до наступного трудового тижня, заздалегідь проаналізувавши виконання попереднього плану і плану на місяць.
План (програму) на рік можна скласти, перелічивши тільки основні (значні) справи і вказавши приблизний термін виконання.
Багато вчених кажуть, що розумову працю треба починати, відчинивши кватирку, підкреслюючи цим важливість гігієнічних вимог, постійно виконувати які повинні і дорослі, і учні.
Ось ці вимоги:
- провітрювати приміщення в будь-яку погоду і якнайчастіше;
- одягатися вільно, не затягувати туго комірець, оскільки це заважає доступу крозі до мозку;
- під час занять сидіти прямо, не стискуючи грудну клітку;
- вимкнути радіо, телевізор, усунути інші перешкоди;
- через кожні 45—50 хвилин робити фізкультпаузи, розминки.
Той, хто займається розумовою працею, має приділяти особливу увагу фізичній праці. Якщо 1500 років тому 98 процентів усієї роботи на землі припадало на людську мускульну силу, то тепер на наші м'язи припадає тільки один процент такої праці. Тому виняткову перевагу треба віддавати активному відпочинку: займатися спортом, більше ходити, рухатися, грати у рухливі ігри, менше відпочивати сидячи або лежачи.
Олексій Максимович Горький назвав книжку джерелом знань. Але таким джерелом може бути не тільки книжка. Журнали, газети, радіо і телепередачі, інтернет, лекції, доповіді і просто розповіді — все це дає людині нові знання.
У наш час щороку в світі виходить близько 250 тисяч нових назв книжок, щоденно видається 100 друкованих аркушів (приблизно 1600 книжкових сторінок) інформації на кожного фахівця. Потік інформації подвоюється через кожні 10-12 років, а до 2000 року по-двоювався через кожні 5—7 років, а зараз - через кожні 2 роки. Ми справді перебуваємо у безмежному океані інформації.
Як же не загубитись у цьому океані інформації? Як правильно обрати курс, щоб хвилі не занесли тебе, наче тріску, невідомо куди? Як краще освоювати цю інформацію?
Насамперед... навчись працювати з книжкою, інформацією в Інтернеті!
Багато героїв народила земля, від Спартака до Гагаріна. Люди благородні, мужні, люди високих ідеалів викликають захоплення в усі часи, їх бере собі за приклад і наша молодь. З-поміж усіх великих людей я виділяю поетів, співців свого народу, своєї доби. А серед поетів — великого Тараса Шевченка. Його життя відоме всім, його вірші знають у всьому світі. Але щоразу, коли відкриваєш «Кобзар», кожен вірш, кожен рядок вражає, як відкриття.

Тяжке кріпацьке життя не заглушило великого таланту. Десять років солдатчини не зламали волю поета. «Караюсь, мучусь, але не каюсь...» Він не мав у чому каятися, бо розпорядився своїм життям і своїм талантом найкраще — віддав його служінню своєму народові.